Методична скарбничка

Тексти для аудіювання 2 клас

---

Наш сад

(2 клас, І семестр)

         На шкільне подвір'я в’їхала підвода. На возі сиділи старий садів­ник Влас Григорович і Володя.

         Діти оточили підводу.

         - Раз ви таке діло хороше задумали, - сказав дід Влас, - я вам найкращих саджанців смородини та аґрусу привіз. Зараз ми їх прико­паємо, щоб коріння не посохло. А ви після уроків, коли пообідаєте, за роботу. Дерево любить, щоб його зразу ж у землю. А як будете саджа­ти кущі, то добре втоптуйте землю навкруги, щоб земля за коріння взялася.

         Тільки задзвонив дзвоник з уроків, діти відразу ж кинулися по домівках. Незабаром вони повернулися з лопатами в руках.

         І от взялися діти до роботи. Вчителька Ольга Павлівна порадила молодшим школярам розділитися по троє: один тримає саджанець, а двоє засипають коріння землею і втоптують її.

         Незабаром всі кущі були посаджені

(Лаврін Гроха).

(126 слів)

Завдання.

1. Ким працював дід Влас?

         а) Садівником.

         б) Сторожем.

2. Для чого саджанці прикопали?

         а) Щоб вони не зав’яли.

         б) Щоб коріння не посохло.

3. Куди побігли діти після школи?

         а) До шкільного саду.

         б) Додому пообідати.

4. Коли діти садили кущі?

         а) У вихідний день.

         б) Після уроків.

 Самому вовка не побороти

(Болгарська народна казка)

(2 клас, II семестр)

         Вовк забрався в кошару й украв старого барана. Йде вівця і плаче. Зустріла її коза й питає:

         - Чого ти так гірко плачеш?

         - Як же мені не плакати? Вовк мого батька з’їв. Немає його біль­ше на світі, тільки дзвіночок залишився. Піду розправлюся з вовком.

         - І я піду. У мене роги гострі.

         А вівця так розхвилювалася, що з горя й страху не має.

         - Не треба, - каже, - я й сама з ним упораюсь.

         Іде далі, зустріла собаку. Узнав той про її горе й каже:

         - І я з тобою піду. У мене вовк двох братів загриз. Ти почни з вовком бійку, а я скочу йому на спину і загризу його.

         - Не втручайся в мою справу, - каже вівця. - Я зараз так розлю­тувалася, що одним ударом його на землю повалю.

         Пішла вівця битися з вовком сам на сам, а вовк її і загриз.

         Вибігла коза помститися за подругу, вовк і її з’їв.

         Пішов собака в ліс за братів помститися і теж додому не повер­нувся.

         А вовк бігає лісом та й думає: "Хоча б не здогадалися всі вівці, всі кози і всі собаки напасти на мене разом. Ну, тоді мені й не жити!"

         (191 слово)

Завдання.

1. Чому плакала вівця?

   а) Вовк з’їв її дітей.

   б) Вовк з’їв її батька.

2. За що собака хотів помститися вовкові?

   а) Бо той загриз його братів.

   б) Бо вовк загриз його друга.

3. Чому загинули вівця, коза і собака?

   а) Тому що вовк був сильнішим.

   б) Тому що тварини билися з вовком поодинці.

4. Чого боявся вовк?

   а) Щоб усі вівці, кози й собаки не напали на нього разом.

   б) Щоб не натрапити йому на мисливців.

Аудіювання 2 клас І семестр

1. Послухай текст.

Боягузка

Валя боялася мишей, жаб, павуків, гусені. Усі її так і звали — боягузка.

Одного разу діти гралися в піску. Разом з ними був і малий Андрійко. Він ще не вмів ходити, а тільки повзав.

Раптом хтось закричав:

— Кудлай з ланцюга зірвався! Бережіться, діти!

Усі кинулися тікати. Валя побігла в садок і зачинила хвіртку. На піску лишився малий Андрійко.

Собака наближався до Андрійка. Валя вискочила з хвіртки і затулила собою Андрійка.

Великий злий собака біг прямо на Валю.

Валя кинула в нього совком і закричала:

— Йди геть!

Тут підбіг сторож і забрав собаку. Валя заплакала.

—Чому ти плачеш? — запитали діти.

—Я дуже злякалася... — сказала Валя.

За Н.Артюховою

 (103 сл.)

Виконай тестові завдання:

1.   Де гралися діти?

   а) У піску.

   б) У садку.

2.  Якою була кличка в собаки?

   а) Рекс.

   б) Кудлай.

3.  Чому Андрійко не втік від собаки?

           а) Бо не помітив собаки.

           б) Бо не вмів ходити.

4.  Чи справедливо діти називали Валю боягузкою?

  а) Так, бо вона всього боялася.

   б) Ні, бо вона забула про страх і затулила Андрійка від собаки.

АУДІЮВАННЯ 

І семестр 

Перше яблучко 

       Довго не родила яблунька. Десять років росла, розвивалася, а яблук не давала. Діти не могли дочекатися, коли ж з’являться яблучка. І цвітіння дерев закінчилося, а яблунька мовчки собі росла. 

       Улітку з-під листочків раптом зажовтіли три яблучка, ніби хтось їх причепив туди. Так зуміли вони заховатися під листочками, що спершу ніхто їх і не помітив. 

        Скільки радості вони дали дітям! Яблучка підростали, робилися більшими. Ніхто не наважувався їх зривати, всі хотіли дочекатися, які вони будуть доспілі. 

         Одного разу здійнявся сильний вітер і зірвав два яблучка. Вони самотньо лежали у траві. А одне залишилося на дереві. Діти чекали, коли ж воно доспіє. 

         І ось настав час його зривати. Усі притихли, чекають і пильно стежать, як мама обережно знімає яблучко. Спочатку уважно його роздивилися, а потім мама розрізала яблучко на рівні частки і роздала всім по шматочку. Яке ж воно було соковите та солодке! Смачнішого яблука діти ще не їли! 

 Рости, яблунько, принось нам радість!  

 Наталія        Кидисюк   

(152 слова) 

1. Скільки років не родила яблунька? 

А) три роки            Б) десять років 

2.  Улітку з-під листочків раптом зажовтіли 

А) три яблучка           Б) п’ять яблучок 

3.  Яблучка підростали, робилися більшими, 

А) і діти зірвали їх 

Б) і ніхто не наважувався їх зірвати 

4.  Як вчинили з останнім яблучком? 

А) віддали мамі покуштувати 

Б) розділи на рівні частини між усіма